Поради вчителю: як адаптувати першокласників до навчання в НУШ
Корисні матеріали для адаптації учнів до навчання.
Початок навчання у школі – стрес для дитини, один з найбільш відповідальних
моментів у житті. А заклад освіти – новий величезний світ, до якого треба
звикнути. Звикнути до школи не так просто, адже мова йде не лише про новий режим,
обовязки та плани, а й про розширення меж спілкування, нові стосунки, неочікувані
життєві ситуації, незвичні емоції. Статистика говорить, що тільки 50% дітей встигають
адаптуватися до нових умов протягом півроку. Тому адаптації першокласників в умовах
НУШ приділяється окрема увага.
Загалом проблеми, які можуть виникнути під час адаптації першокласників до
школи можна умовно поділити на три групи:
психологічну – звикання до нових вимог;
біологічну – звикання до нового режиму;
соціальну – входження до учнівського колективу.
Що ж має зробити вчитель для того, що адаптаційний період першокласників НУШ
пройшов успішно?
Перш за все – дбати про інтереси дитини, сприймати її як рівноправного партнера.
Створити сприятливий психологічний клімат у класі.
Створювати атмосферу успіху.
Допомогти дитині усвідомити себе як особистість, розвивати адекватну
самооцінку.
Розвивати мотивацію учня.
Розвивати важливі психологічні якості: ініціативність, працездатність,
самодисципліну, відповідальність, вміння розподіляти свій час.
За необхідності проводити корекційну роботу (звісно, спільно зі психологом).
Забезпечити простір для виявлення здібностей дитини: художніх, творчих,
інтелектуальних, спортивних тощо.
Здійснення психологічної підтримки, особливо у випадку вираженої дезадаптації.
Забезпечення індивідуального підходу до дитини.
Також учителям НУШ рекомендують акцентувати увагу на успіхах дитини, ніколи
не вдаватися до групової критики, порівнювати результати роботи тільки з попередніми
роботами учня, використоувати наочність та ігрові методи навчання. І головне – завжди
проводити заняття з позитивними емоціями.
Звісно, велику роль у тому, як швидко дитина звикне до школи, відіграють і батьки.
Втім, вони далеко не завжди точно знають, як варто діяти. У такому разі вчителю варто з
самого початку, ще на перших зборах, звернути увагу батьків на проблеми, які можуть
виникнути у майбутньому. Також додатково варто розробити пам'ятку, до якої батьки
можуть звертатися у складних ситуаціях.;
Пояснити дитині, для чого вона має ходити у школу, розповідати про неї.
Встановити режим дня.
Розказати дитині, що вона завжди може звернутися до вчителя з запитанням.
Пояснити, що у школі існують правила, яким варто слідувати.
Сформувати правильну самооцінку.
Розвивати комунікабельність.
Розвивати та підтримувати бажання вчитися.
Слухати дитину, давати поради.
Взаємодіяти зі вчителем та психологом.
А на чергові збори підготуйте невеличкий звіт про адаптацію першокласників
НУШ – батькам буде цікаво!
Поради батькам:
• Дбати про здоров’я дитини.
• Допомагати у пiдготовцi до школи.
• Органiзувати робоче мiсце дитини.
• Привчати до охайностi й порядку.
• Привчати до самостiйностi.
• Заохочувати найменшi успiхи дитини у навчаннi й поведiнцi, використовуючи для
цього слова-схвалення.
• Радiйте вашiй дитинi!
• Розмовляйте з дитиною спокiйним голосом.
• Будьте терплячими.
• Щодня читайте дитинi.
ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ПОЧАТКОВОЇ
Й ОСНОВНОЇ ШКОЛИ, СТВОРЕННЯ УМОВ ДЛЯ УСПІШНОЇ АДАПТАЦІЇ
УЧНІВ П’ЯТИХ КЛАСІВ
ДО ПРЕДМЕТНОГО НАВЧАННЯ
Кожен учитель, незалежно від того, працює він із молодшими школярами чи з
підлітками, запитує себе: «Чому діти, які прийшли в 5 - й клас, відчувають великі
труднощі в адаптації до основної ланки школи? Хто винен у тому, що в багатьох
п’ятикласників (а потім і в учнів 6-го класу) спостерігається зниження успішності, втрата
інтересу до навчання, неадекватність поведінки, погіршення взаємин з однолітками й
дорослими?».
Є дві групи причин цих явищ. Перша (психофізичні причини) характеризує стан
організму дитини й процеси, які відбуваються в ньому. Друга — педагогічні причини,
пов’язані з організацією навчально-виховного процесу в 5—6-х класах.
Говорячи про психологічні особливості учня 10-12 років, необхідно коротко
зупинитись на таких, які, у кращому випадку, ігноруються при побудові навчального
середовища для 4—6-х класів, а в гіршому — є підґрунтям для виникнення конфліктів між
учителем і учнем, а також учня із самим собою.
Відчуття дорослості, не підкріплене ще реальною відповідальністю, — ось
особлива форма самопізнання, яка виникає в перехідний період і визначає основи
стосунків молодших підлітків зі світом.
Відчуття дорослості виявляється в потребі рівноправ’я, поваги й самостійності,
серйозного, довірливого ставлення з боку дорослих. Нехтування такими вимогами,
незадоволення цієї потреби загострює негативні риси підліткової кризи. Якщо школа не
пропонує учням засобів реалізації їхнього почуття дорослості, воно все ж проявляється,
але найбільш невигідним способом — упевненістю підлітка в несправедливості й
необ’єктивності вчителя.
Здатність до фантазування, некритичного планування свого майбутнього — ще
одна типова риса молодшого підлітка. Результат дії стає другорядним, на перший план
виступає власний авторський задум. Якщо вчитель контролює лише результат
навчальної роботи школярів і не знаходить місця для оцінки дитячої творчості,
ініціативи, самостійності, то процес навчання втрачає для учня свою актуальність і
привабливість.
Молодшому підліткові притаманне прагнення експериментувати, використовувати
свої творчі можливості. Якщо школа не забезпечує відповідних умов, то ця здатність
реалізується лише в поверховій і примітивній формі — в експериментах зі своєю
зовнішністю.
Починаючи роботу з учнями 5-х класів, необхідно брати до уваги вікові
особливості раннього підліткового віку.
У зв’язку з початковим етапом статевого дозрівання істотні зміни відбуваються в
пізнавальній сфері молодших підлітків: гальмується темп діяльності; на виконання певної
роботи тепер їм потрібно більше часу; вони часто бувають роздратованими,
примхливими; настрій постійно змінюється. Усе це стає причиною зауважень, покарань,
призводить до зниження успішності й появи конфліктів у взаєминах.
Процес статевого дозрівання вливає негативно й на процеси гальмування та
збудження. Підлітки частіше відволікаються, негативно реагують на зауваження, іноді
поводяться зухвало. У психологічній літературі зазначається, що в дітей 10—12 років
спостерігається неорганізованість, навчальна розгубленість, недисциплінованість,
знижена самооцінка. Причина полягає в особливостях вікового періоду: підлітки швидше
втомлюються, втома переходить у стійку перевтому. Ці процеси негативно впливають на
поведінку школяра в цілому.
Ще на початку XX ст. італійський учений Моссо й німецькі науковці Верхарн,
Гакер, Лоренц та ін. довели, що втома й перевтома — це явища фізіологічного й хімічного
порядку. Вони подібні отруєнню організму. Учені відкрили отруту перевтоми —
кенотоксин, що негативно впливає не тільки на працездатність людини, а й на її загальний
стан. Наші діти вже від народження жителі, так би мовити, нервового століття, і більшість
явищ, які призводять до втоми, не завжди вдається зняти. До того ж, ми підсилюємо її й не
передбачаємо умови, які не допускають або знижують перевтому. Підсилює процеси
дезадаптації ще й той факт, що діти немовби «розгубилися», не знають, як поводитися, до
кого звернутися за допомогою, які вимоги є обов’язковими для виконання, а які — ні.
Отже, показниками дезадаптації школярів до умов навчання в 5—6-х класах є:
• зниження успішності навчання;
• відсутність інтересу до навчання;
• поява ознак стурбованості, неадекватних поведінкових реакцій на зауваження й
репліки вчителя;
• погіршення взаємин з однолітками.
Водночас учитель має знати, що всі ці особливості об’єктивні, швидко минають і
не спричиняють негативного виливу на навчання, якщо не стають предметом особливої
уваги педагога. Він повинен ураховувати типологічні й індивідуальні особливості дітей
цього віку й будувати навчально-виховний процес відповідно до них.
Організаційний бік процесу навчання також може спричиняти проблеми. Зміна
форм навчання для п’ятикласників відбувається несподівано: замість одного вчителя
початкової школи, який поповнював усі необхідні для дитини контакти з дорослими,
з’являється багато вчителів-предметників, взаємини з котрими стосуються в основному
питань успішності й поведінки на уроках. Замість одного «свого» класу, у якому
проходили уроки, з’являється явище «бездоглядності» дітей у приміщенні школи (ходіння
по кабінетам).
Досить поширеним є явище, коли вчителі-предметними приходять у п’ятий клас,
випустивши зі школи старших школярів. Вони переносять на учнів 10—12 років методи
навчання, характерні для старшої школи: висувають дуже серйозні вимоги до
самостійності, різко збільшують темп вивчення навчального матеріалу, вводять одразу
багато нових понять із різних навчальних галузей, розібратися в яких діти неспроможні.
Усе це негативно впливає на результати навчання школярів.
Відповідь на запитання «Як допомогти учневі прожити цей складний період із
мінімальними втратами?» пов’язана із серйозною підготовчою роботою вчителів як
початкової школи (особливо 4-го класу), так і тих, хто починає працювати з учнями 5-го
класу.
Як учитель початкової школи має підготуватися до переходу учнів у 5-й клас?
Перш за все, учитель має знати порівняльні вікові характеристики дітей 10—12
років (потреби, інтереси, необхідні обмеження, рівень пізнавальної діяльності та ін.);
позитивні новоутворення цього періоду дитячого розвитку, а також результати навчання
на початковому й основному етапах; бачити перспективні лінії в змісті навчання
початкової й основної школи в усіх навчальних галузях.
Якщо молодший шкільний вік — період ознайомлення з навчальною діяльністю,
то головна мета основної школи — розвиток інтелектуальної, пізнавальної,
комунікативної активності й навчальної самостійності учня; формування якісно нової
мотивації навчальної праці, що спрямована на оволодіння різними способами отримання
інформації. І нарешті, педагогові треба вміти аналізувати причини неуспішності
адаптаційного періоду й можливості (шляхи) корекції труднощів адаптації школяра.
Адаптація — це процес пристосування індивіда до вимог нового середовища, умов
життя та діяльності. Її результат — пристосованість як особистісна якість, що виступає
показником життєвої компетентності індивіда.
Адаптація дитини до навчання в середній ланці школи відбувається не одразу. Це
довготривалий процес, пов’язаний зі значним навантаженням усіх систем організму.
Необхідно приділяти увагу використанню новаторських методів навчання, які
сприяють благополучній адаптації дитини до умов організації навчання, які змінюються:
навчальним діалогам, письмовим дискусіям, різновіковому співробітництву, роботі з
карткою знань та ін.
Особливе значення для успішної адаптації на початковому етапі навчання має
сформованість таких загальнонавчальних умінь:
• обдумано читати художні, науково-популярні й публіцистичні тексти, виділяти в
них головну думку; переказувати текст; віднаходити інформацію в навчальній літературі,
словниках і довідниках (у тому числі з використанням комп’ютера);
• виконувати роботу за нескладним алгоритмом; індивідуально і з усім класом
ставити нове завдання; установлювати послідовність дій щодо його вирішення; доводити
розпочату справу до кінця;
• описувати об’єкт спостереження; проводити класифікацію окремих об’єктів за
спільною ознакою; порівнювати об’єкти для того, щоб знайти їх спільні й специфічні
якості; висловлювати судження за результатами порівняння;
• бачити межу між відомим і невідомим; зіставляти результати власної діяльності зі
зразком; знаходити й усувати помилки в навчальній праці; виробляти критерії для оцінки
навчальної роботи; оцінювати свої дії й дії інших учнів за заданими критеріями;
звертатися до дорослого із запитом про недостатню інформацію або з проханням дати
консультацію, як усунути навчальні труднощі, визначені самою дитиною; і головне —
виявляти схильність до того, щоб віднаходити способи й засоби вирішення завдань, яких
не вистачає, а не отримувати їх у готовому вигляді;
• вступати в навчальне спілкування; брати участь в обговореннях; організовувати
свою роботу в невеликих групах; володіти прийомами й навичками навчального
співробітництва (уміння регулювати конфлікти, розуміти точку зору іншої людини,
об’єктивно оцінювати роботу ровесників та ін.)
Необхідно, щоб учителі поступово ускладнювали зміст навчання в 4—5-х класах,
особливу увагу приділяли особистісній значущості для школярів тих чи інших знань,
намагалися враховувати їхні пізнавальні інтереси й можливості. Потрібно застосовувати
введені в усі навчальні предмети (з урахуванням їх специфіки) знання про особливості
вікового розвитку підлітків, їхні соціальні й особистісні очікування. Наявність у школярів
цих знань — умова успішного дорослішання й подолання проблем перехідного віку.
Учителі як початкової (особливо в 4-му класі), так і основної школи мають
працювати над розвитком рольової поведінки учнів, поступово вводити у процес навчання
нові навчальні ролі («дослідник», «критик», «опонент», «керівник навчальної діяльності»
та ін.). І, звичайно, необхідним є відпрацювання різних форм підліткової навчальної
співпраці на основах паритету (рівності сторін), підкорення, розподілу тощо, а також
використання нових форм організації навчання, наприклад, лабораторно-семінарської,
дискусій, проектної діяльності, навчального експериментування та ін.
Велика робота чекає на вчителів щодо зміни ставлення до контрольно-оцінної
діяльності учня. Вони мають забезпечити інтеграцію думки учня про себе з думками
інших людей про нього; використовувати у процесі навчання конкретні навчальні
ситуації, у яких відбувається розвиток самоконтролю, об’єктивної самооцінки.
Таким чином, вирішення питань наступності початкової й основної шкіл пов’язане
зі створенням перспективного навчального середовища як школи «дорослішання
підлітка», яка стала б, за висловом Л. С. Виготського, «не обстановкою, а джерелом
розвитку» кожного школяра. А для цього потрібна психологічна перебудова особистості
вчителя початкової школи.
Який місток прокласти між 4-ми й 5-ми класами, щоб не знищити прагнення учнів
до знань та інтерес до навчання? Що треба взяти до уваги класоводу? До яких порад
класоводів мають дослухатися вчителі старших класів?
Серед найважливіших порад учителям початкових класів можна назвати такі:
• у II семестрі знизити надмірну опіку над дітьми;
• збільшити обсяг різних видів самостійної роботи;
• обмежити використання яскравих наочних посібників;
• проводити більше тренувальних вправ із глибоким аналізом;
• систематично домагатися логічних доведень, висновків, узагальнень;
• у ході повторення й узагальнення основних тем проводити самостійні роботи з
різним навантаженням;
• виявляти прогалини в знаннях, установлювати причини, сплановувати
індивідуальну роботу, здійснювати диференційований підхід.
Значне місце на уроках слід приділяти вдосконаленню зв’язного мовлення дітей.
Оскільки повторенню з мови відводиться незначна кількість годин у кінці року, то його
потрібно розпочати одразу ж на початку квітня паралельно з вивченням нових тем.
Вчителям-предметникам варто ознайомитися з методикою роботи вчителів 4-х
класів. Заздалегідь домовившись із класним керівником 4 класу, відвідувати уроки
повторення й узагальнення програмового матеріалу, ознайомлюватися зі змістом
самостійних робіт наприкінці навчального року та їх результатами, узяти на облік дітей зі
зниженою здатністю до навчання, поцікавитися їхнім станом здоров’я й фізичним
розвитком.
Батькам необхідно усвідомлювати, наскільки важливою для дитини у період
адаптації є увага, підтримка, навіть маленька порада з їхнього боку. Тому для них класний
керівник проводить збори, на які запрошує учителів – предметників. Під час обговорення
проблеми переходу з початкової до основної школи увагу батьків насамперед звертаємо
на необхідність збереження позитивного ставлення дітей до навчання. Дуже важливо не
ставити до дітей завищених вимог та допомогти їм знайти особистий інтерес до вивчення
нових предметів. Кожній дитині необхідно відчувати безумовне прийняття батьками, які
вірять у неї, підтримують і допомагають долати труднощі, важливо знати, що батьків
цікавлять її школа, клас, шкільне життя, перемоги та невдачі.
Атмосфера підтримки, довіри, розуміння у сім’ї допомагає дитині ефективно
розв’язувати проблеми у школі та досягати успіхів.
Проте готових рецептів щодо вирішення окресленої проблеми в педагогіці не існує.
Учитель завжди має бути у творчому пошуку, адже у процесі навчання постійно
виникають ситуації, що породжують нові проблеми, які й вирішувати треба по-новому.
Поради класному керівнику 5 – го класу
Приймаючи керівництво класом, ви стаєте людиною, яка створює умови для
адаптації дітей, настрій, задає темп у роботі. Це відповідально, тому:
поважайте дитину, терпляче ставтеся до її недоліків, заохочуйте ініціативу,
прислухайтеся та довіряйте класному колективу, прагніть у всьому досягти
взаємності, адже долати недовіру доводиться роками,
відстоюйте інтереси дитини, якщо це необхідно, умійте поставити себе на її
місце,
будьте об’єктивними за будь – яких обставин.
Пам’ятка для батьків п’ятикласників
1.Спілкуйтеся зі своєю дитиною, цікавтеся її життям, розповідайте
їй про своє шкільне життя. Діліться власними переживаннями, це допоможе
досягти взаєморозуміння.
2.Спостерігайте за сином чи донькою. Ви, як ніхто інший, знаєте свою
дитину. І саме Вам її «йорзання» на стільці чи закушена губа можуть багато про що
розповісти і без слів.
3.Дбайте про зовнішній вигляд дитини, її чистоту, охайність. Пам’ятайте,
що для підлітків зовнішність є дуже важливою.
4.Створюйте сприятливі умови для навчання дитини і повсякчас
поліпшуйте їх. Учні основної школи часто звертаються до додаткових джерел інформації,
виконуючи домашнє завдання. У наш час є багато пізнавальної, енциклопедичної,
навчальної літератури, дисків. Придбавши потрібне, Ви полегшите дитині навчання.
5. Цікавтеся життям дитини у школі. Регулярно спілкуйтеся з класним
керівником, особливо на початку навчального року.
6. Не гарячкуйте під час розв’язання конфліктних ситуацій! Вислухайте
думку всіх учасників конфлікту. Будьте послідовними, думайте про наслідки. Попереду у
дитини ще не один рік навчання.
7. Не карайте дитину за низькі оцінки. Пам’ятайте, що зниження успішності
під час переходу до основної школи – явище природне, очікуване. Ліпше допоможіть
дитині! Не варто наголошувати при цьому, що Вам ніхто не допомагав, Ви самі з усім
управлялись.
8. Контролюйте навчання, відпочинок, дозвілля своїх дітей. Регулярно
перевіряйте роботу в зошитах та записи у щоденнику. Важливо, щоб усі домашні завдання
були виконаними, проте ще важливіше не допустити перевтоми дитини.
9. Співпрацюйте з класним керівником, допомагайте за потреби, адже він
нещодавно познайомився з дітьми: всього одразу не охопиш.
Адаптація учнів 10 – х класів до умов навчання у старшій школі
Дуже важливою для сучасного 10 класу є проблема адаптації до нового колективу,
оскільки мало хто при навчанні в 10 класі залишається в тому ж самому колективі, в
якому вчився до цього. Класи суттєво відрізняються мотивацією навчання, ставленням до
навчання, якісним рівнем знань, рівнем вихованості. Тому створений класний колектив
змінив суттєво свою структуру, став іншим для кожного учня.
10 клас як перехідний період від дитинства до серйозного навчання
Після зміни критеріїв оцінок навчального процесу відбувається втрата первинного
статусу в групі однолітків. При цьому з'являються істотні зрушення в самооцінці, як
правило, не усвідомлювані самим підлітком. Вчиняється розрив у тій сфері переживань
людини, які пов'язані з усвідомленням себе. Подібні процеси досить часто призводять до
виникнення захисних механізмів різного роду, які забезпечують збереження звичної
самооцінки людини і його відношення до себе, спотворюючи сприйняття навколишньої
дійсності. Зовні неадекватне сприйняття навколишнього світу і власної особистості може
виявлятися в поведінкових порушеннях, зниженні конструктивності поведінки, частих
афективних реакціях, виникає пригніченість і депресія. У цілому подібний стан прийнято
кваліфікувати як соціально-психологічну дезадаптацію, яка потребує індивідуальної
роботи з психологом.
10 клас розслаблення між двома серйозними етапами навчання
Ще одна проблема, характерна для десятикласників, - установка на продовження
мораторію. Після того, як дев'ятий клас з його напругою і завершенням певного етапу
освіти позаду, багато дівчата та хлопці напередодні закінчення школи і вступу до вищих
навчальних закладів хочуть розслабитися. Може здатися, що вони впадають у безтурботне
дитяче стан: пріоритетними стають спілкування з однолітками, підвищується інтерес до
всього, що не є навчанням або роботою. Необхідно зрозуміти і прийняти те, що подібний
стан дійсно необхідно в якості перепочинку чи відпочинку. Часом подібні дії можна
навіть порахувати необхідними. Крім того, набуття на цьому періоді досвід широкого і
різноманітного взаємодії з навколишнім світом, не обмежується тільки лише навчальним
процесом, для даного віку має велике розвиваюче значення. Корисно і те, що в цьому віці
багато хто прагне долучитися до "дорослого" життя - природно, все має бути в міру.
Однак, подібний стан добре лише в якості явища проходить. Якщо ж школяр володіє
сформованою установкою на таке життя (нерідко виходить, що батьки відправляють
дитину в десятий клас саме для продовження мораторію дитинства), вчителям і шкільним
психологам потрібно буде займатися подібними випадками - занадто тривале дитинство і
прагнення тільки лише до розваг далеко не корисно для подальшої соціалізації.
Соціальна адаптація - як пристосування людини до умов соціального середовища -
передбачає:
1. адекватне сприйняття навколишньої дійсності і самого себе;
2. адекватну систему відносин і спілкування з оточуючими;
3. здатність до праці, навчання, до організації дозвілля та відпочинку;
4. здатність до самообслуговування і самоорганізації, до взаімообслужіванію в колективі;
5. мінливість (адаптивність) поводження відповідно до рольовими очікуваннями інших.
У 10-класників змінюється соціальне оточення і система діяльності (навчальна ситуація
нового ступеня освіти, зміна режиму і навантаження).
Ситуація новизни є для будь-якої людини в певній мірі тривожною. Підліток переживає
емоційний дискомфорт насамперед через невизначеність уявлень про вимоги вчителів,
про особливості і умови навчання, про цінності і норми поведінки в колективі класу і пр.
Цей стан можна назвати станом внутрішньої напруженості, настороженості, що
утрудняє прийняття як інтелектуальних, так і особистісних рішень. Таке психологічне
напруження, будучи досить тривалим, може призвести до шкільної дезадаптації, коли
учень стає недисциплінованим, неуважним, безвідповідальним, відстає у навчанні,
швидко стомлюється і просто не хоче йти до школи. Діти, систематично ослаблені, є
найбільш схильними дезадаптації. І, звичайно ж, неможливо говорити про адекватне
сприйняття підлітком навколишньої дійсності через призму власної тривожності, про
адекватну системі взаємини і спілкування з однокласниками та вчителями.
Все це ускладнює сам навчальний процес, продуктивна робота на уроці стає
проблематичною.
Специфіка адаптації 10-класників визначається особливостями віку та специфікою
профільного навчання. Важливою соціальною потребою даного віку є потреба у
пошукової активності, у самовизначенні, у визначенні життєвих перспектив.
Коментарi